COCAIN Колумбийский KRAKEN зеркало Ивдель

Отже, страшний наркоман, я, вирішив віддатися всій справі цього світу - натуральному кокаїну. Все почалось тим, що колега із роботи розповів мені про закладки, де можна придбати якісну річ. Біла кристалічна речовина, про яку всі так багато говорять - це була моя наступна мета.

Одного сонячного дня я знайшов контакт на пацана, який займався розподілом закладок. Він вже зарання знаходився в стані плющиту, а я йому тільки допоміг. Він вивів мене на притон, де ми домовились про угоду. Мене перетинало від хвилювання, проте я був рішучим - кокаїн мав стати моїм відрою щастя.

Зустрічалися ми в темному переулочку, серед шумного міського таракана. Я знав, що ризикую, але дурний горішок як завжди перемагав у раціональному мисленні. Я видивлявся на всі боки, стараючись не привертати зайву увагу, коли раптом, я побачив його - мого нового дилера. Він був не старший за 20 років, з кепкою на голові і шортах, які здавались мені незручними в цій погожій погоді.

Потиснувши один одному руки, ми швидко здійснили обмін - кеш проти пакетика з тим дивовижним білим порошком. Мені не хватало слів, аби описати своє щастя. Я вже думав, що кокаїн - це просто міф, але тепер я мав його в своїх руках.

Повернувшись додому, я вирішив не марнувати часу і заліз в онлайн-пошук, щоб знайти виставку картин у нашому місті. Шукаючи, я натрапив на подію, яка мене зацікавила - виставка сучасного мистецтва з усіх куточків світу. Я ось так подумав: чому б не залізти на цю виставку на плющиті, щоб отримати незабутні враження?

Вечір наближався, і я вже підготувався до свого заходу. Позбувшись всіх речей, що могли сповідати мої таємниці, я направився до центру, де проходила виставка. Вхід на неї виявився крутим - маса художників, фотографів та модних пацанів і сучок. Там швальні шматки мистецтва були представлені на публічний огляд, я любив кожен миттєвість у цьому помешканні.

Зашовши у зал, я повний заглибився у справу. Мої очі впилися на одну картину, яка змусила мене затриматися. Фарби на полотні гріли мою душу і розсіяли тінь наркотичного опьяніння. Я все випивав кожен крок митця, він був такий гений! Він зміг передати неймовірні почуття через холодний фарби, і це плющило мене до глузду.

На виставці царила особлива атмосфера, наповнена розумом і смаком. Я був самим центром уваги, бо шевелився як під впливом кокаїну. Усі розмови про мистецтво, стилі та тенденції були шаленими наркоманськими запасами, які впивалися партіями дагги. Ми просто залізли на хвилю таланту і чарування.

Минув тривалий час, але я все ще перебував у своєму кокаїновому екстазі. Мій розум заповнився дивовижними образами, що залишилися в моїй пам'яті назавжди. Було два слова, які описували мої враження - зашло і шмалить! Виставка показала мені світ, про який я давно мріяв, де кожен фарбує свої мрії на полотні життя.

Мой дилер і видал мені найкращу закладку в моєму житті. Вона відкрила для мене нові горизонти, де культура, мистецтво і наркотики переплітаються в одному танці. Брешу, який наркоман хотів би кутити? А я вже не міг припинити. На виході з виставки, я зустрів свого кума - бідолашного лоха, який повірив в ту ж свиню, що й я. Він також вдався на цю виставку і не знав, що його вже чекає. Я розповів йому про свої враження та показав йому свої закладки - виявився він не менш здивований.

Ми з ним втратили рахунок годинам, що стояли біля виставки. Задоволений своїм вечором, ми вирішили закінчити його вже на природі. Друзі, дізнайтесь на свою свою шию - кутити з наркоманом на вулиці під яскравою зірками неймовірний досвід!

Так закінчився мій день, повний пригод і вражень. Я купив закладки і відвідав виставку, але, поки що, моє життя затоплене натуральними ейфоріями і бездумними кутками. Хочете підсумувати все це свято? Це я запрошую вас в світ майбутніх переживань!

Алло, народ! Я тут сяду и расскажу вам историю нашего олдскульного организаторского угара – как я купил закладки и организовал олимпиаду среди любителей пива! Вот будет вам шуга, верьте на слово!

В общем, дело было так. Однажды, тусуюсь я с друзьями на своей любимой площадке в парке, рофлы поднимаем, кайфуем от жизни. Вдруг, ко мне подходит этот малой, говорит, что у него есть связь на закладки, типа якобы крутой кокаин. Я такой, «че за фигня? Давай попробуем!» И вот, я решаю сделать шаг в неизведанное.

Ну, я хитро киваю малому, он уверенно молчит, понимает нашу нужду. Ну, и бац! Он достает сумку, а оттуда – этот прекрасный белый порошок! Не откажешься же от новых ощущений, так что взял я себе закладку прямиком на штыр! Все мои друзья, конечно, тоже не лохи, угарали вместе со мной!

Мы такие обливные, на все свои проблемы забиваем, ведь трава зеленеет, а штырит взлетает! Ловишь кайф – и все проблемы нафиг, давай забьем на них вместе! Все было прям так, как в моих самых реальных мечтах.

Но даром травиться – не вариант, ведь моя кухня не на такую игрушку рассчитана. Решили мы с друзьями, что нужно устроить какое-то соревнование, чтобы приколоться полностью. И, знаете что? Мне пришла в голову идея олимпиады среди любителей пива!

Так я и принялся организовывать это безумие. Пришлось связываться с нашими местными спонсорами, типа пивоварни и других любителей угара. Я такие объясняю им, что у нас будет самое мегадрайвовое мероприятие – олимпиада по пиву, и все будут в пике!

Ну, вы знаете, как это бывает – придумал идею, а реализовывать нужно было самому. Я начал обдумывать сценарий нашей олимпиады, чтобы все было на высоте, чтобы люди не замочились от скуки. Как я сказал, моя кухня не на тусу с таким масштабом, но что поделаешь, когда идея штырит!

Сначала – регистрация участников. Нужно было придумать что-то эпичное, чтобы все хотели стать частью этого сумасшествия. Я иду на охоту за своими олимпийцами, говорю им: «Ставка – две бутылки пива!» И вот уже наша таблица регистрации в таком стиле:

Дальше – список соревнований, где каждый мог показать свое мастерство. Ну, какое мастерство? Кто за короткое время выпьет больше всего банок, кто быстрее протащит кегу, кто сделает самый длинный тост! У каждого была возможность доказать, что он тот самый настоящий пивной чемпион!

И, конечно же, нельзя забыть про награды! Наш оргкомитет, состоящий из меня и моих рофловых друзей, решил, что первое место должно быть награждено самым огонь призом – годовым запасом холодного пива! А как же без этого, если мы все любим этот угарный напиток?

В итоге, олимпиада прошла на ура! Все наши участники штырились на полную катушку, бесконечно угарали и пили пиво на память. Я вот сидел на трибунах, наблюдал за всей этой шизой и думал: «Блин, классный у меня мозг!»

Так что, народ, скажу я вам – никогда не бойтесь идти вперед, даже если вокруг одни шуга. Иногда нужно сделать шаг в неизведанное и организовать свою собственную олимпиаду, чтобы по-настоящему замочиться от угара! Всегда оставайтесь настоящими бро, и вас никакие закладки не сломят! Угарайте и рофлите, друзья!